Перший досвід застосування інфрачервоної термографії для оцінки життєздатності кісткової тканини при вогнепальних переломах кінцівок суглобової та навколосуглобової локалізації

Анотація

Вступ. Інфрачервона термографія (ІЧТ) широко використовується в ортопедії, травматологїі, в діагностиці та лікуванні судинних захворювань, діагностиці та оцінці формування запального процесу [12]. Сучасні наукові джерела інформації не містять робіт, присвячених питанням визначення життєздатності кісткової тканини при бойовій травмі шляхом ІЧТ; вони переважно орієнтовані на оцінку перфузії та меж некрозу мʼякотканинних ушкоджень, а також на раннє виявлення інфекційного запалення [2, 7, 9, 12]. Мета. Оцінити діагностичну спроможність ІЧТ, як методу інтраопераційного визначення життєздатності кісткової тканини при навколосуглобових вогнепальних переломах із наявними кістковими та м’якотканинними дефектами. Матеріали та методи. Сформовано вибірку з 10 клінічних випадків вогнепальних багатоуламкових переломів навколосуглобової локалізації з формуванням первинного дефекту кістки і м’яких тканин. Термографію проводили за допомогою портативної камери FLIR C5 (FLIR Systems, USA). Для прогнозування життєздатності кісткового фрагмента брали до уваги центральну температуру, градієнт температур (ΔT), bleeding test та наявність холодних зон. Результати. За результатами дослідження, у 72% випадків ІЧТ дозволила диференціювати життєздатні ділянки кістки від аваскулярних фрагментів, що дало змогу зберегти кісткові структури та провести первинну пластику. У 28% випадків виявлено приховані зони некрозу (ΔТ > 4,0°С), що стало підставою для обмеженої чи радикальної резекції нежиттєздатних уламків та дозволило уникнути розвитку хронічного остеомієліту у відтермінований період. Висновки. ІЧТ показала свою ефективність під час оцінки змін життєздатності кісткових фрагментів з часом. Перший досвід застосування інфрачервоної термографії для визначення життєздатності кісткової тканини при вогнепальних переломах навколосуглобової локалізації засвідчує підвищення ефективності інтраопераційного хірургічного планування об’єму оперативного втручання та обумовлює стійку тенденцію до покращення результатів лікування пацієнтів із складною бойовою травмою суглобів.