Рівень професійного вигорання ортопедів-травматологів під час війни. Український досвід

Анотація

Резюме. Вступ. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну умови професійної діяльності ортопедів-травматологів суттєво змінилися. Це супроводжується підвищеним емоційним і фізичним навантаженням і ризиком розвитку професійного вигорання. Мета дослідження. Оцінити рівень професійного вигорання серед ортопедів-травматологів України в умовах війни та визначити його зв’язок з клінічним навантаженням і різними соціально-професійними факторами. Матеріали і методи. Проведено анонімне поперечне дослідження за участю 147 ортопедів-травматологів із різних регіонів України. Рівень вигорання оцінювали за шкалою Copenhagen Burnout Inventory (CBI), яка включає особистісну, професійну та пацієнт-орієнтовану підшкали. Дані подано у вигляді медіани та міжквартильного розмаху (IQR). Для статистичного аналізу застосовано непараметричні методи. Результати. Виявлено помірно високий рівень вигорання: медіана особистісного вигорання − 62,5 (IQR 50,0−75,0), професійного − 67,86 (57,14−78,57), пацієнт-орієнтованого − 58,33 (50,0−75,0). Жінки, молодші лікарі та фахівці, які працюють у регіонах наближених до лінії фронту, мали достовірно вищі показники вигорання (p < 0,05). Хірургічне навантаження не мало статистично значущого зв’язку з рівнем вигорання (p > 0,05), тоді як консультативне навантаження демонструвало слабкий, але значущий зв’язок з окремими показниками. Висновки. Професійне вигорання ортопедів-травматологів у воєнний період має багатофакторний характер і більше пов’язане з організаційними та соціальними чинниками, ніж з кількісним хірургічним навантаженням.